Діалог. Розділові знаки в реченнях з діалогом

квітня 29, 2026

Діалог. Розділові знаки в реченнях з діалогом

Діалог. Розділові знаки в реченнях з діалогом

🔑Ключові компетентності:

Спілкування державною мовою – правильно будувати та оформлювати діалог, дотримуючись мовних норм і розділових знаків.

Уміння вчитися – застосовувати правила пунктуації в діалозі на практиці.

Ініціативність і підприємливість – створювати власні діалоги в різних життєвих ситуаціях.

Соціальна та громадянська компетентність – дотримуватися культури спілкування, вміти слухати співрозмовника.

Інформаційно-цифрова компетентність – використовувати діалоги в електронному спілкуванні (повідомлення, чати) з урахуванням правил мови.

Культурна обізнаність – розуміти роль діалогу в художніх текстах і повсякденному житті.

1. Організаційний момент

2. Перевірка домашнього завдання

3.Повідомлення теми уроку

💥🕮 Підручник А. Онатій, Т. Ткачук

🔶 Практична робота

💥🎥 Діалог. Розділові знаки при діалозі

🌿 🌿 🌿

💧Прочитати уривок з твору В.Сухомлинського «Щастя матері». Розставте потрібні розділові знаки. Як би міг починатися і закінчуватися це текст?

… Нарешті Чорнокоса мати спитала:

Ким же став твій син?

Видатним музикантом з гордістю мовила Білокоса Він користується величезним успіхом, його ім'я відоме багатьом, він має успіхи за кордоном.

А твій син ким став спитала Білокоса.

Хліборобом. Він оре землю і сіє хліб збирає урожай і знову оре землю сіє і знову збирає. У сина сім'я двоє дітей.

А, щастя тебе обминуло сказала Білокоса Твій син став простим селянином, яких мільйони …

🌿 🌿 🌿

Пояснити вживання розділових знаків

Мамо, а які у вас тепер очі? - несподівано запитав Марко. – Ніяк не розберу при цій електриці, - косо поглянув на каганець.
І нащо воно тобі? – здивувалась, зніяковіла і зітхнула мати. – Хіба ж діти придивляються до наших очей? То тільки ми втішаємося їхніми...
Та інколи придивляємось. – Марка вразило, що матір засоромилася такого запитання, бо й справді: хто цікавиться очима старих? – У вас були сині-сині, як весняне небо після дощу.
Як ти, сину, гарно сказав, - зітхнула мати. – За усе життя ні від кого не чула таких слів, навіть од батька твого... І невже справді такі були очі? – аж зачудувалася, згадуючи минулі роки.
Сині були, як барвінковий цвіт у росі.
А тепер стали сивими. Спочатку в мене посивіли коси, а потім очі... Таки придивився до матері? – з вдячністю посміхнулася до своєї кровинки, і відблиск молодості майнув у її справді сивих од скорботи очах. Я тебе ще голодом не заморила? Ось уже зараз картопелька буде.